Автор: Катерина Чечель
На тлі триваючого вторгнення Росії в Україну зараз місцевий бізнес потребує підтримки як ніколи. На жаль, швидких рішень цієї ситуації не існує. Це може підтвердити Алекс Ліссітса, генеральний директор ІМК, провідного українського аграрного підприємства. На початку березня 2022 року його компанія напряму постраждала від війни, адже 100 000 гектарів землі та п’ять із шести зерносховищ компанії потрапили під російську окупацію. Це був жах, але попри все вони вижили.
«Без зовнішньої підтримки у фінансуванні та експорті я не впевнений, що ми зможемо протриматися», — каже Ліссітса. Бізнесу в Україні надзвичайно важко продовжувати свою діяльність. Високий ризик пошкодження інфраструктури по всій країні робить прямі інвестиції в цей тип активів навряд чи можливими. Хоча найбільшою проблемою є ліквідність, не менш вагомим стримуючим фактором є обмежений доступ аграріїв до логістики, і, як наслідок, більші витрати.
З огляду на нагальну потребу в фінансовій допомозі, одним із найдоступніших варіантів є торгове фінансування, яке забезпечить продовження експорту та імпорту товарів першої необхідності, зокрема, зерна та палива для сільськогосподарської техніки.
Вчені припускають, що торговельне фінансування має давнє походження. Перший відомий акредитив походить зі Стародавнього Єгипту, де для запису боргу, що мав бути сплачений після доставки пшениці, використовувалась глиняна табличка, яка слугувала свого роду векселем. Якщо гроші не сплачувались, векселедержатель мав право вимагати примусового стягнення належної йому суми.
Торговельне фінансування не втрачає своєї актуальності і сьогодні. У випадку України воно може зіграти ключову роль у підтримці економіки, водночас забезпечуючи стабільне виробництво протягом майбутніх сільськогосподарських сезонів. За даними Міністерства сільського господарства та продовольства України, і посівна, і експорт цього року були майже зірвані через брак добрив, низький запас або повну відсутність палива для тракторів, закриття портів і бойові дії.
Ліссітса зазначає: «Україна, яку називають «житницею світу», стикається з надзвичайними викликами і в плані посівної, і збору врожаю, і експорту пшениці та іншої продукції.”
Перед російським вторгненням в Україну сільськогосподарський сектор країни процвітав. Будучи одним з провідних виробників аграрної продукції та найважливішим постачальником олійних культур і зернових у всьому світі, Україна експортувала продукції на 27,8 мільярда доларів США, що становило 41 відсоток від загального експорту країни у 2021 році. Станом на лютий 2023 року сектор уже зазнав збитків на суму до 8,7 мільярдів доларів, і це вплинуло на мільйони українських громадян, чиє життя і доходи залежать від сільського господарства. Це також спровокувало глобальну продовольчу кризу, особливо для країн нетто-імпортерів на Близькому Сході та в Північній Африці.
Хоча зернова угода, укладена за посередництва ООН, допомогла понад 28 мільйонам тонн сільськогосподарської продукції безпечно перетнути Чорне море та дістатися до 45 країн із серпня 2022 року, цей обсяг сильно не дотягує до довоєнної експортної потужності України, яка у 2021 році становила в середньому понад 4 мільйони метричних тонн на місяць.
У відповідь на таку тривалу кризу IFC оголосила про пакет підтримки приватному сектору України на суму до 2 мільярдів доларів. У рамках цих зусиль вона надала українським банкам гарантії фінансування торгівлі через свою Глобальну програму фінансування торгівлі (GTFP). Це дало банкам можливість здійснювати транскордонні операції фінансування торгівлі від імені місцевих імпортерів та експортерів, що є критично важливим для української економіки.
З лютого 2022 року програма сприяла видачі гарантій на суму понад 77 мільйонів доларів США під фінансування торгівлі для банків в Україні для забезпечення імпорту товарів першої необхідності. До них належали дизельне паливо та природний газ для тракторів і комбайнів, які не припиняють сіяти та збирати врожай, що має вирішальне значення для внутрішньої продовольчої безпеки та продовження експорту. Крім того, програма підтримала експорт українського зерна, кукурудзи, насіння соняшнику та олії в інші країни через свої місцеві банки-партнери.
Пшениця як предмет експорту зазнала чи не найбільшого випливу від російського вторгнення в Україну. Фото надано ІМК
«Надання торгівельного фінансування може допомогти підтримати міжнародну торгівлю прямо зараз, – говорить Ліса Кестнер, регіональний менеджер IFC в Україні. – У рамках цієї програми ми можемо підтримати тих підприємців, які займаються міжнародною торгівлею та мають обмежений доступ до фінансування. Водночас це дозволить забезпечити безперервне функціонування критично важливих галузей промисловості України, що має величезне значення для отримання стабільних податкових надходжень і збереження робочих місць.»
Сила платіжної картки
GTFP також може допомогти забезпечити доступ до фінансування громадянам. У лютому-березні минулого року майже 8 мільйонів українців були змушені покинути домівки та знайти притулок у сусідніх країнах.
На тлі цієї гуманітарної кризи Національний банк України (НБУ) рекомендував українцям розміщувати гроші на банківських рахунках в Україні, а не зберігати валюту готівкою. Ця порада пояснюється двома міркуваннями. По-перше, НБУ зрозумів, що, як біженцям у чужій країні, українцям може бути важко обміняти українську валюту за справедливою вартістю. По-друге, регулятор хотів зберегти довіру до банківської системи країни, щоб забезпечити її безперебійне функціонування, запобігаючи ослабленню національної валюти чи відпливу капіталу.
Далекоглядність НБУ дала змогу українським біженцям, власникам рахунків в українських банках, використовувати свої картки для оплати товарів і послуг, а також знімати готівку в іноземній валюті.
Незважаючи на економічну нестабільність, українці досі можуть користуватися українськими картками для здійснення онлайн платежів, перебуваючи закордоном. Автор світлини: Анна Здорова
Озираючись назад, Анастасія Тютна вдячна, що прислухалася до порад НБУ перед від'їздом. Коли вона зрештою опинилась у Фінляндії, її прийняла в своєму будинку гостинна пара. Хоча вони були більш ніж раді підтримати її, вона соромилась і почувалася в боргу перед ними.
«Скута страхом під час втечі, я думала тільки про те, щоб взяти паспорт та інші документи. Мій план був повернуся через три тижні. Але як тільки я опинилась у безпеці і дещо заспокоїлася, мені почала дошкуляти безліч побутових дрібниць. Мені потрібен був розчин для контактних лінз, ліки від алергії і, звичайно ж, невеликий подарунок для моїх господарів, щоб висловити їм подяку». З яким полегшенням Анастасія зрозуміла, що може користуватися своєю українською кредитною карткою, і їй не доведеться ніяковіти, прохаючи господарів допомогти їй в обмінному пункті.
Анастасія змогла без проблем користуватися своєю карткою, оскільки світові платіжні системи продовжували надавати доступ до карток, емітованих в Україні. Це також стало можливим завдяки підтримці банків-партнерів у країні з боку GTFP. У цьому випадку гарантії, видані через GTFP, страхують від ризиків постачальників глобальних платіжних систем, таких як VISA або Mastercard, що дозволяє європейським банкам ефективно обслуговувати людей, які мають картки, випущені українськими банками.
Тим часом Анастасія дуже задоволена, що має змогу контролювати свої фінанси. «Навіть коли все довкола йде шкереберть, я хотіла б прожити життя на власних умовах, де б я не була», — каже вона.
IFC нарощує свою роботу в Україні, включаючи підтримку міжнародної торгівлі українськими банками, і це в той час, коли їхній доступ до механізмів фінансування міжнародної торгівлі є обмеженим.
З 1 липня 2022 року і донині програма GTFP IFC видала гарантії торгівельного фінансування на суму понад 70 мільярдів доларів США, з яких понад 6 мільярдів доларів було надано попри складні умови у нестабільних і постраждалих від конфлікту державах, включаючи Україну.
Опубліковано у травні 2023 року